Я закінчив свій перший шрифт.
dyarynych
У чотирьох накресленнях:

Як показали досліди, для екранного використання він не дуже годиться, бо я багато чого не врахував, десь полінувався, а десь не міг знати дрібниць, він кепсько відхінтований (майже ніяк, я відчував себе дурною мавпою із калькулятором, намагаючись розібратися із хінтовкою), але він перший і допоміг мені:

1. Нарешті запам'ятати абетку;
2. Трохи озібратися із ФонтЛабом;
3. Дізнатись багато про шрифт;
4. Розкрути свій мозок у шрифтовому напрямку;

Тож в першій версії я маю намір відправити його на Свято кирилиці (щоб там мені було соромно, якщо раптом його відберуть) і працювати далі. Нащастя я за останні 2 місяці розжився добре натренованою рукою (аяяяй..), залізною жопою, і купою думок про щрифт. Пізніше може викладу сам сабж, коли поборю сором.
Тут невеликий зразок у підіеф.


Денна доза інспайру
dyarynych
І знов таки norm.to приклалися до цього. Парочка дивних швейцарських чувачків – Дімітрі Бруні і Мануель Кребс, про яких я дізнався із фільму «Гельветіка» Гарі Хуствітта на перший погляд були випадковими людьми у цьому фільмі. Пізніше я дізнався, що саме вони зробили досить популярний у Західній Європі шрифт Simple.
А сьогодні, шукаючи натхнення, я натрапив на словолитню lineto,  де знайшов багато інших витворів Дімітрі і Мануеля, а також багатьох інших дуже дуже схожих за стилем дизайнерів.
Взагалі-то, я вважав свій потяг до моноширинних шрифтів і техногенних (маю на увазі тих, стилістика яких так чи інакше пов'язана або запозичена із специфічних галузей, наприклад моноширинні шрифти (той самий Simple, DejaVu, Vera Sans Mono, Courier New, American Typewriter та інші), модерністські ґротески (Akzidenz Grotesk, Helvetica, DIN, Univers та їх похідні) і еклектичні сучасні зразки на зразок Klavika Еріка Олзена.
Побачивши асортимент словолитні, я був вражений і зрозумів що я такий не один, крім того це не якісь хлопчаки з одним кривим шрифтом типу мене, а дизайнери із солідним портфоліо гарнітур які я де-не-де зустрічав. Коротше кажучи, ось:
словолитня Lineto, дивні чуваки, зразки Simple: раз, два (перше – дуже гарна студія із Сан Пауло, стиль якої мені дуже імпонує, друге – дипломний проект німецького студента Штефана Бройтігама, який я знайшов ось тут). Нехай живе модернізм!


І ще одна штука
dyarynych
У рсс ФонтФіду з'явився трейлер документального фільму про високий друк, зокрема про тих хто робить шрифти для високого друку.




Тепер і в мене є [KAK) №48
dyarynych



Я його нашвидкоруч погортав, чесно кажучи в захваті.


«жирний» Гропіус
dyarynych

Не дивлячись на те, що робота майже механічна, виглядає трохи впевненіше, крім того в процесі «ожирнювання» я підправив деякі місця і в нормальному накресленні. Шириною всі символи такі самі як і в нормальному накресленні, тут я косив під Йоса Буйвенгу (в нього така фішка – символи в середині шрифту однакові за шириною незалежно від насиченості). Тепер, перед тим як спробувати зробити курсив, хотілось б довести літери жирні і звичайні до більш професійного рівня, якусь закономірність встановити між кінцевими елементами, розібратись із внутрішніми просторами в схожих за деякими ознаками літерах (ь, ъ, ы, ), а деякі просто довести до ладу, зокрема Ss, бо я намучився з ними, але судячи з усього це ще не кінець.

Теги:

нарешті!
dyarynych
Нарешті мої старання вилились у більш-менш матеріальну форму.
тадам!

Це світле накреслення (курсиву і жирного ще немає) мого першого шрифту Gropius (Названий на честь першого директора Баухаузу Вальтера Гропіуса). Мені складно сказати який образ в мене склався, тому що після 3-х тижнів, мені він схожий на табуретку.  Я не знаю шо мені про нього думати і як на нього дивитися, але мені здається, що доклавши деяких зусилль можливо буде з цього діло (маю деякі думки до адаптації його в пропорційне середовище).
Робив шрифт для особистих потреб в графічному дизайні (потрібна була така от стилістика моноширинна), як інспайр і підказки використовував Consolas Лукаса де Ґроота, Simple студії Norm.to, FF DIN студії FontFont.
Можливо, коли я закінчу, я напишу статтю, про власний експіріенс, бо насправді, навіть це було складно

Теги: ,

Лекція Еріка Олзона
dyarynych

цікава лекція від словолитні Process Type Foundry, про те як воно бути шрифтовим дизайнером у Штатах, про натхення, словолитню як бізнес і багато іншого. Дуже симпатичні мужичок і баришня, до речі, з гумором таким добрим, типові американці.


Я:)
dyarynych



(апдейт. я може ідіот, але всі записи перекладу українською, бо мені щось стало соромно — всі жаліються, шо країна погана, звичайно погана—її ніхто не любить, тільки лають всі) Так от. Цей запис про мою жирну морду, що я її собі відгодував, після того як з горем пополам закінчив університет. А фотки робила сусідська дівчинка Настя, за що їй дякую.


Схема ліній метро
dyarynych

Хотілось зробити більш естетичну схему, та й взагалі задати якогось ритму всьому цьому бардаку. Загалом я дуже люблбю київське метро і тільки огидна реклама, до якої я сам частенько прикладав руку (признаюсь — грішив, але халтури не робив ніколи) і тієї жахливої навігації і інфографіки. На цьому скетчі жодної принципової задачі я не вирішив, але приємніше трохи стало


Стрілочки-вказівочки
dyarynych
Дуже простий експеримент з блуром

Яка стрілочка зберігає напрям заблурена та і функціональніша. Сподіваюсь я не притягнув за вуха то що бачу.


?

Log in