dyarynych

Продовжую роботу над новим шрифтом, ось зразок того ще є зараз. Планується в чотирьох накресленях (Звичайний+Напівжирний+курсиви до обох), але хочеться як слід попрацювати над скелетом, що потім було легше. Задумував його як сучасний акцидентний ґротеск на sci-fi тематику.

Нещодавно завітав на виставку, організовану 4-м блоком. Виставка дуже гарна, особливо сподобались французькі і східні роботи. Приємно здивувала наявність кількох робіт справжніх легенд графічного дизайну—Поли Шер (нажаль, тільки один постер) і Шигео Фукуди (земля йому пухом, пішов від нас у січні). Жаль не було нікого буклетику чи брошурки, мабуть то було задорого.
Фото на флікері

Думки про моноширинні шрифти не залишають моєї голови, тож я за порадою пана Андрія Шевченко, підійшов до справи з модульного боку, крім того вже маючи невеликий досвід. Вийшло таке:

Приклад вжитку (плакат фейковий, якщо що)

Думаю, що далі з ним робити, може відіслати на конкурс паратайпу.

Недавно заглянув у поштову скриньку, і знайшов там пакунок із Гааґи — новий каталог шрифтів студії Typotheque. Настрій бу кепський, а як відкрив конверт, зразу покращився.

А через півгодини, риючись у батьковій бібліотеці знайшов дуже гарну книжку, для мене так взагалі безцінну. Називається  «Книгопечатание как искусство. Типографы и издатели xviii–xx веков о секретах своего ремесла». Вже прочитав статтю Джамбатісти Бодоні і вражений мудрими словами, які дуже надихають працювати і відкидають купу питань.

Вчора був у справах на Подолі і випадково зайшов на виставку у галерею ЦСРМ. Випадково, тому що просто задивився на постер біля входу, а потім подумав чому б не зайти. Зайшов і не те щоб охнув, але враження приємні. Дуже яскравий, при цьому спокійний і медитавний живопис.
Раджу сходити, виставка лише до 10 липня.

Давно нічого не писав, вирішив ось катнуть пару рядків. Приводом стало коротеньке інтерв'ю із актором, який мені дуже подобається у журналі LQ (так, я читаю жіночі журнали:)). Це Вігго Мортенсен, актор відомий за ролі Арагорна у Володарі Кілець, Френка Гопкінса у фільмі Ідальго та інших, ось його профайл на IMDB. Він мені і так подобався, дуже натхненний у нього образ, та й просто симпатичний мужик, а вчора я дізнався що він ще й дуже гарний фотограф, поет (не можу оцінити, бо не дуже розбираюсь в поезії) непоганий художник і чудовий музикант (музика справді чарівна, і дискографія вражає).
Деякі його фото: тиць
На цьому ж сайті є фрагменти його музичних творів і віршів.
Нажаль, всі його твори розкидані в жахливому хаосі по інтернету, то ж треба витрати досить багато часу шоб знайти і впорядкувати трохи, а зараз зовсім немає часу. Але якщо знайду щось, зразу ж допишу сюди.

Кілька тижнів покреслив у блокноті, і ось перші літерки. Натхненний Оптімою Германа Цапфа і одним із шрифтів, які я найбільше люблю — Meta. Назви поки що не придумав.
Тицяється.

За всіма справами зовсім забув похвалитися новою камерою. Після вкраденого в мене Олімпусу вільних 600 американських президентів в мене так і не з'явилося, тож думку про цифродзеркалку я полишив до кращих часів. Натомість обзавівся от такою «вєщью» – Praktica BC1, майже новою, ще в маслі, мейд ін ГДР.

Ну не можу я без великого фотоапарата, байдуже цифрового чи аналогового. Зразу ж витратив (не втримався), солідну суму на кілька плівок серед них Fujifilm Reala (дорого, собака). Коли мав перший досвід плівкогового фото, десь років із 5 тому, то був студентом і грошей геть не мав, тож знімав на всіляке шайзе. Побачим шо вийде на цей раз.

У чотирьох накресленнях:

Як показали досліди, для екранного використання він не дуже годиться, бо я багато чого не врахував, десь полінувався, а десь не міг знати дрібниць, він кепсько відхінтований (майже ніяк, я відчував себе дурною мавпою із калькулятором, намагаючись розібратися із хінтовкою), але він перший і допоміг мені:

1. Нарешті запам'ятати абетку;
2. Трохи озібратися із ФонтЛабом;
3. Дізнатись багато про шрифт;
4. Розкрути свій мозок у шрифтовому напрямку;

Тож в першій версії я маю намір відправити його на Свято кирилиці (щоб там мені було соромно, якщо раптом його відберуть) і працювати далі. Нащастя я за останні 2 місяці розжився добре натренованою рукою (аяяяй..), залізною жопою, і купою думок про щрифт. Пізніше може викладу сам сабж, коли поборю сором.
Тут невеликий зразок у підіеф.

І знов таки norm.to приклалися до цього. Парочка дивних швейцарських чувачків – Дімітрі Бруні і Мануель Кребс, про яких я дізнався із фільму «Гельветіка» Гарі Хуствітта на перший погляд були випадковими людьми у цьому фільмі. Пізніше я дізнався, що саме вони зробили досить популярний у Західній Європі шрифт Simple.
А сьогодні, шукаючи натхнення, я натрапив на словолитню lineto,  де знайшов багато інших витворів Дімітрі і Мануеля, а також багатьох інших дуже дуже схожих за стилем дизайнерів.
Взагалі-то, я вважав свій потяг до моноширинних шрифтів і техногенних (маю на увазі тих, стилістика яких так чи інакше пов'язана або запозичена із специфічних галузей, наприклад моноширинні шрифти (той самий Simple, DejaVu, Vera Sans Mono, Courier New, American Typewriter та інші), модерністські ґротески (Akzidenz Grotesk, Helvetica, DIN, Univers та їх похідні) і еклектичні сучасні зразки на зразок Klavika Еріка Олзена.
Побачивши асортимент словолитні, я був вражений і зрозумів що я такий не один, крім того це не якісь хлопчаки з одним кривим шрифтом типу мене, а дизайнери із солідним портфоліо гарнітур які я де-не-де зустрічав. Коротше кажучи, ось:
словолитня Lineto, дивні чуваки, зразки Simple: раз, два (перше – дуже гарна студія із Сан Пауло, стиль якої мені дуже імпонує, друге – дипломний проект німецького студента Штефана Бройтігама, який я знайшов ось тут). Нехай живе модернізм!

У рсс ФонтФіду з'явився трейлер документального фільму про високий друк, зокрема про тих хто робить шрифти для високого друку.

Я його нашвидкоруч погортав, чесно кажучи в захваті.

Не дивлячись на те, що робота майже механічна, виглядає трохи впевненіше, крім того в процесі «ожирнювання» я підправив деякі місця і в нормальному накресленні. Шириною всі символи такі самі як і в нормальному накресленні, тут я косив під Йоса Буйвенгу (в нього така фішка – символи в середині шрифту однакові за шириною незалежно від насиченості). Тепер, перед тим як спробувати зробити курсив, хотілось б довести літери жирні і звичайні до більш професійного рівня, якусь закономірність встановити між кінцевими елементами, розібратись із внутрішніми просторами в схожих за деякими ознаками літерах (ь, ъ, ы, ), а деякі просто довести до ладу, зокрема Ss, бо я намучився з ними, але судячи з усього це ще не кінець.

Нарешті мої старання вилились у більш-менш матеріальну форму.
тадам!

Це світле накреслення (курсиву і жирного ще немає) мого першого шрифту Gropius (Названий на честь першого директора Баухаузу Вальтера Гропіуса). Мені складно сказати який образ в мене склався, тому що після 3-х тижнів, мені він схожий на табуретку.  Я не знаю шо мені про нього думати і як на нього дивитися, але мені здається, що доклавши деяких зусилль можливо буде з цього діло (маю деякі думки до адаптації його в пропорційне середовище).
Робив шрифт для особистих потреб в графічному дизайні (потрібна була така от стилістика моноширинна), як інспайр і підказки використовував Consolas Лукаса де Ґроота, Simple студії Norm.to, FF DIN студії FontFont.
Можливо, коли я закінчу, я напишу статтю, про власний експіріенс, бо насправді, навіть це було складно

цікава лекція від словолитні Process Type Foundry, про те як воно бути шрифтовим дизайнером у Штатах, про натхення, словолитню як бізнес і багато іншого. Дуже симпатичні мужичок і баришня, до речі, з гумором таким добрим, типові американці.

(апдейт. я може ідіот, але всі записи перекладу українською, бо мені щось стало соромно — всі жаліються, шо країна погана, звичайно погана—її ніхто не любить, тільки лають всі) Так от. Цей запис про мою жирну морду, що я її собі відгодував, після того як з горем пополам закінчив університет. А фотки робила сусідська дівчинка Настя, за що їй дякую.

Хотілось зробити більш естетичну схему, та й взагалі задати якогось ритму всьому цьому бардаку. Загалом я дуже люблбю київське метро і тільки огидна реклама, до якої я сам частенько прикладав руку (признаюсь — грішив, але халтури не робив ніколи) і тієї жахливої навігації і інфографіки. На цьому скетчі жодної принципової задачі я не вирішив, але приємніше трохи стало

Дуже простий експеримент з блуром

Яка стрілочка зберігає напрям заблурена та і функціональніша. Сподіваюсь я не притягнув за вуха то що бачу.

Випадково проїхались у новому вагоні метро. Враження, скажімо так неоднозначні. Але взагалі, мені старі вагони більше подобались особливо ті, де панелі під дерево кавового відтінку, и алюмінієві накладки (серії не пам'ятаю, але такі їздять Куренівсько-Червоноармійською гілкою). Дуже вже вони стильні і такі монолітні, але скопіювати дизайн наврядчи вийде у когось, хіба шо у Джуджаро, то стара школа ще.

Вторые блюда и дичь. Шрифты использующися в навигационном дизайне
Продолжим со шрифтами. Я выбрал для этой категории самые популярные, универсальные, профессиональные и, если позволите, «трэндовые» гарнитуры используемые в навигации.

Helvetica

Макс Мидингер, Эдуард Хоффман, 1957. Шрифт Нью-Йоркского метрополитена.  Из  серьезных минусов следует отметить наклонное начертание (oblique) вместо курсива (italic). Если соберетесь использовать эту гарнитуру, советую купить обновленный вариант Neue Helvetica.


FF Meta

Эрик Шпикерманн, 1990. Этот образец часто называют Хельветикой 90-х из-за его огромной популярности во всех отраслях визуальных комуникаций. Используется в Стокгольмском Метро. Ярко-выраженный гуманистический гротеск, с присущей всему немецкому ясностью и прагматичностю.

Univers

Адриан Фрутигер, 1954. Используется в метрополитене Барселоны, Монреаля, Франкфуртском аэропорте, Дисней Ленде. Является основой для многих других шрифтов, используемых в общественной навигации. У этого шрифта есть одна общая особенность с Helvetica (да у них вообще много общего) — его можно использовать с равным успехом в мелком наборе и в акциденции. Большинство характеристик Frutiger относятся и к данному образцу.

Myriad Pro

Роберт Слимбах, Кэрол Твомбли. 1991 (Myriad MM), 2000 (Myriad Pro). Этот парень не случайно попал в список, и тому две причины. Первая, сообразная теме статьи — он используется в метро Гонконга (подтверженная информация). Вторая причина даже более веская. Так уж случилось, что Myriad Pro, редкий образец отличного шрифта который по счастливой случайности есть у многих дизайнеров, так как входит в пакет Adobe Creative Suite. То есть покупать его не нужно, заплачено уже. К тому же он еще и кириллический, с расширенным набором символов. То есть вероятность видеть его на указателях и табличках наших просторов довольно велика. Вы узнаете его сразу — необычный нижний вынос «y», мягкие очертания знаков — это кстати выдает в нем навигационный шрифт, так как полностью раскрывается он при наборе крупным кеглем, хотя в тексте тоже неплох (но не идеален — тут зависит от обстоятельств).

Шрифтов в этой категории намного больше чем специализированных, поэтому они в разной степени справляются со своей задачей (иными словами, иногда трудно сказать, насколько компетентно они подобраны). Кроме того, многие шрифты разрабатываются для использования в конкретных условиях и для любых других не подходит, поэтому чем более гарнитура универсальна, тем выше шанс, что очень специфические, но необходимые в конкретных ситуациях параметры в ней не учтены. Рассматривая все вышеперечисленные гарнитуры, можно составить себе как должен выглядеть шрифт для навигации. Впрочем, это довольно сильно напоминает составление фоторобота—трудно сказать насколько описанное сходно с реальным. Пройдемся по особенностям — от самых общих к субъективным.

Десерт

1. Различимость (legibility). Не путать с читамостью (для любого шрифта она важна, но в навигации—неприоритетна, так как навигационные надписи редко составляют больше нескольких слов). Характеристика, которая позволяет угадывать в форме звук и смысл. Люди вывески не читают, они их смотрят, если можно так выразится. Это то, как быстро привычные формы складываются в голове в слова (это моя личная, возможно слишком эмоциональная формулировка; Александра Королькова (известный российский типограф и шрифтовой дизайнер) дает более простую, и возможно более понятную: «Различимость—это свойство текста и шрифта, особенно важное для восприятия в нестандартных условиях: с большого расстояния, при слабом освещении или за очень короткое время. Надпись должна быть достаточно крупной, а буквы очень ясной формы и максимально отличатся друг от друга.»).

2. Характерные очертания букв. Буквы и знаки нужно проектировать так, чтобы минимизировать шанс того, что человек может их спутать, особенно в случае, если их графемы похожи или сходны по форме в первом приближении. Например 3 и з, М и W, n и п и прочих. То есть буквы должны быть непохожи друг на друга — даже глядя вверх ногами на W, человек сразу должен понять,что он смотрит неправильно. Особенно это касается кириллицы, сами наверное догадываетесь почему.

3. Компактность. Как каждого знака в отдельности так и строки в целом. Выдержав пропорции — не сжав и не сплюснув букву, использовав компактные выносные элементы, увеличив поле символа за счет большого внутрибуквенного просвета и открытых форм мы можем добится различимости нашего шрифта и одновременно сэкономить пространство, такое ценное при разработке элементов навигации .

4. Грамотно продуманная система начертаний и насыщенностей. Лишнего в шрифте для навигации не нужно. Лично я совершенно неуместной считаю капитель—прописных в навигации следует избегать, не говоря уже об мелких прописных. Сверхжирные начертания тоже, думаю, излишни — при низком контрасте штрихов, маленькие внутрибуквенные пространства, характерные для сверхжирных начертаний, превратят букву в кляксу. Для особых случаев, когда нужно умещать большой объем текста на ограниченной площади, пригодятся также узкие (Condensed) начертания.

Говоря о средней насышенности гарнитуры (или о насыщенности нормального начертания) — следует помнить, что надписи на указателях чаще наносят вывороткой (светлые текст на темном фоне), а в таком случае они выглядят несколько крупнее. То есть нужно делать либо два начертания (для нормальной схемы и скорректированную для выворотки), либо старатся компенсировать этот эффект (даже и не знаю как). Дальше хуже — нужно помнить что такие надписи часто светятся, либо сами, либо отражая свет (как на дорожных) знаках, и в таком случае мелкие детали формы расплываются и не считываются, опять-таки превращая знак в бесформенную массу.

Итого мы имеем: Regular, Bold, Italic, Bold Italic (базовый набор) и Condensed, Condensed Bold, Condensed Italic и Condensed Bold Italic (а с этим, думаю будет достаточно в подавляющем большинстве случаев ).

5. Собственное мнение и здравый смысл. Как видно из статьи, история навигационного шрифта — это долгая череда заимствований, подражаний, улучшений. Все описанные шрифты делали очень умные, образованные, талантливые и умелые люди, которые всю жизнь потратили на любимое дело. Вы можете вдохновится их работой, позаимствовать или использовать их решения конкретных задач, но не в коем случае не ксерьте. Не думайте , что Frutiger — самая лучшая в мире гарнитура (если бы сам Фрутигер и его коллеги так думали, типографическая культура бы невообразимо обеднела). И если вы вдруг решили поставленную задачу не так как в примерах, или взяли для разработки навигации шрифт, который не использовался в навигации и не похож на те что использовались — это очень хорошо, просто потрудись обосновать почему так и посмотрите пункт. 6

6. Проведите испытания. Если это ваш некоммерческий проек и вы энтузиаст, напечатайте материалы, пригласите друзей, погуляйте в городе, посмотрите на ваш шрифт издалека, искоса, исподлобья, навскидку, бегло, попросите того же от ваших друзей и точно найдется, что улучшить. В случае, если коммерческий проект—все намного серьезнее, но принцип тот же. В обоих случаях, помните—не будьте законченными перфекционистами, не ищите идеала, ищите адекватное решение задачи.

7. Красота и эстетика—вещи субъективные, и в стремлении сделать красиво можно очень далеко зайти и только отодвинуть себя от решение поставленной задачи, это раз. Два—истинная красота инфографики и навигации в её логичности, целесообразности и пользе. Решить эту нелегкую задачу правильно, но некрасиво, не выйдет. То же касается и шрифта—сами знаете, что обыватель (ужасно неинтеллигентное слово, если есть предложения каким его заменить, я слушаю) подразумевает по словосочетанием «красивый шрифт».

И вот представьте еще некоторое не очень продолжительное время тому назад я сидел и чесал голову, когда задумался о том что есть оказывается такие вот специальные шрифт и ломал голову о том, где-же о них почитать. После довольно долгих поисков и переваривания информации, рассматривания примеров навигации и шрифтовых таблиц я решил что довольно много узнал и грех не поделится этим. Важно помнить, что эта статья отражает мое субъективное отношение к вопросу и воспринимать ее стоит как повод чаще смотреть вокруг, размышлять над увиденным, анализировать. Это как площадка для размышлений, а все остальное за списком литературы и вашим интересом к шрифту и дизайну в целом.

ВАЖНО! Вместо пост скриптум. Честно признаюсь, чтобы не было никаких недопониманий — лично автор пока не спроектировал ни одного шрифта, по крайней мере, ни одна буква не выползла из молескина. Ни одна табличка или указатель, сделанная мною, не украшает улицы города и переходы метро, увы.

Список литературы:
Онлайн-ресурсы:

http://ilovetypography.com/

http://www.aiga.org

http://en.wikipedia.org/wiki/List_of_public_signage_typefaces

http://mic-ro.com/metro/metrofonts.html

http://spiekermann.com/en/

http://www.tbs-sct.gc.ca/fip-pcim/man_4_5-eng.asp

http://www.trafficsign.us/

http://www.artlebedev.ru/everything/type/direct/

Литература:

Александра Королькова, «Живая типографика», второе издание, Индекс-Маркет

Журнал (КАК], №44 (2007) «Навигационный дизайн»

Эрик Шпикерманн, «О шрифте», Паратайп, 2005

Paul Mijksenaar «Visual function: An introduction to information design»